Як Антикорупційний суд може бути паралізований звичайними судами

Автор: Роман Маселко -

Як Антикорупційний суд може бути паралізований звичайними судами

Найпереконливішим доказом необхідності створення Антикорупційного суду є стан розгляду справ НАБУ у нинішніх судах. Практика доводить, що без такого суду очікувати на справедливі рішення та належний розгляд марно. Проте вимагаючи створення чесного Антикорупційного суду, ми повинні не забувати про необхідність очищення від недоброчесних і звичайні суди.

Першою справою НАБУ про незаконне збагачення була справа військового прокурора Костянтина Кулика. Нагадаю, НАБУ встановило, що витрати прокурора значно перевищують його офіційні доходи. Але основні витрати були понесені на придбання майна, оформленого на його співмешканку Ірину Німець. Колишня офіціантка після знайомства з прокурором різко розбагатіла, а у 2015 році придбала квартиру та машиномісце вартістю понад 2,8 мільйони гривень.

Ні у неї, ні у Кулика не було офіційних доходів, які б могли пояснити звідки гроші на придбання такого коштовного майна. З 2011 року співмешканка прокурора народила від нього трьох дітей. Все це, а також спільне проживання та подорожі доводило, що вони живуть одною сім’єю, але без реєстрації шлюбу. Хоча прокурор до сих пір не вказує матір своїх дітей у декларації.


Костянтин Кулик

У жовтні 2016 року НАБУ завершило розслідування та передало справу до суду. Розглядається вона Голосіївським судом міста Києва. Там цікавий склад суду – головуючим є суддя Дмитро Валігура. У часи Майдану він на підставі сфальшованих рапортів позбавив прав керування 5 учасників поїздки до Межигір’я. Відомо, що такі рішення виносились за вказівкою з Адміністрації Януковича.

Вища рада правосуддя встановила порушення з його боку, але звільняти не стала. Такі судді є на гачку і вже ніколи не будуть незалежними. Інший член колегії – Олександр Бойко.

Автомайдан проводив розслідування щодо нього і показав, що його статки є не менш сумнівними ніж у Кулика. Окрім того, його було позбавлено прав за керування авто у нетверезому стані, а Вища рада правосуддя відкрила дисциплінарне провадження щодо нього.

Чи можна очікувати від такого складу суду прийняття справедливого рішення ? Чи буде до нього довіра? Відповіді очевидні. Та й процес лише підтверджує ці сумніви. Справа передана до суду 1,5 роки тому, але до сих пір не розглядається по суті, а постійно переноситься з інтервалом у 2 місяці. Наступне засідання призначене на 24 липня.

Проте, ключові факти по цій справі встановлюються не у Голосіївському суді, а у Печерському. Виявилось, що поки детективи НАБУ передавали справу Кулика до суду, сам Кулик часу не марнував, а теж подав дуже цікавий позов до Печерського суду. Прокурор попросив суд визнати факт спільного проживання зі своєю співмешканкою однією сім’єю та право спільної власності на придбане нею майно. Тобто попросив встановити те, що НАБУ встановило під час слідства.

Для чого це Кулику? Все дуже просто. У суді співмешканка категорично заперечила, що у них з Куликом сім’я. А як же ж троє дітей? У рішенні зафіксоване просто геніальне пояснення матері дітей Кулика.

Тобто – нічого спільно, він просто живе поруч. А діти … діти нічого не значать. Заперечила вона і придбання майна за кошти Кулика. Суд допитав свідків – батьків прокурора та співмешканки. Усі вони підтвердили – жодної сім’ї у них не було, все майно придбано за особисті кошти Ірини Німець, а Кулик просто є її сусідом та батьком її дітей.

Ну хіба можна не вірити мамі прокурора? От і суд повірив та відмовив Кулику у задоволенні позову. Тим самим встановив факт, що Кулик та Німець спільно не проживали, а майно є особистою власністю Німець.

Цікавою є і історія подачі та розгляду цього позову Кулика. В один день він подав одразу три аналогічні позови. Коли справа потрапила до судді Васильєвої, інші два позови Кулик відкликав. Це стандартна технологія, коли недобросовісний позивач хоче, щоб справа потрапила до "потрібного" судді, з яким можна домовитись. І суддя Васильєва повністю виправдала вибір Кулика.

Розглянула справу та винесла рішення за два тижні. Усі хто має справи у Печерському суді знають, що це нереальна швидкість, яка ніколи просто так не буває. Що ж дає це рішення Кулику? Фактично ним спростовується обвинувачення у незаконному збагаченні. Те, що детективи НАБУ доводили майже рік суддя Васильєва спростувала одним рішенням за одне засідання.

Тепер Кулик буде розмахувати цим рішенням у Голосіївському суді і доводити свою невинуватість у злочині, бо "Іменем України" встановлено, що жодного відношення до Ірини Німець та її майна він не має.

Схожа ситуація і у справі Насірова, яка розглядається у Шевченківському суді Києва. До речі, головуючим у справі є ще один суддя Майдану – Володимир Бугіль, який уник звільнення завдяки Вищій раді правосуддя і у незалежності якого теж є великі сумніви. Наразі, у суді лише зачитується обвинувальний акт.

За пів року зачитано лише 250 з майже 800 сторінок акту. Але виявляється, що питання про факт злочину вирішується не у Шевченківському, а у іншому суді – славнозвісному Окружному адміністративному суді Києва.

У грудні 2017 року цей суд під головуванням ще одного судді Майдану Євгена Аблова винесла цікаве рішення за позовом Насірова до Державної фіскальної служби. Цим рішенням фактично встановлено, що Насіров мав право підписувати документи про розстрочення податкових платежів фірмам Онищенка і не повинен був перевіряти їх фінансовий стан.

Тобто без будь-якого розслідування суд визнав законними дії Насірова, які НАБУ вважає злочинними. НАБУ та Спеціалізована прокуратура намагались включитись у цей процес, але Аблов відмовив і вирішив справу без їх участі.

Насіров
Роман Насіров

НАБУ зареєструвало за цим фактом кримінальне провадження за винесення завідомо неправосудного рішення та подала апеляційну скаргу на нього. У свою чергу Аблов поскаржився до Вищої ради правосуддя за начебто тиск на нього з боку НАБУ. Наразі розгляд справи призупинено до рішення Вищої ради правосуддя.

Подібні рішення судів отримують і фігуранти інших справ НАБУ. Так, той же ж Аблов визнав законним тендер по відомій справі "рюкзаків Авакова". Аналогічне рішення є і у справі щодо розтрати коштів держбюджету під час закупівлі палива для Міноборони. Така практика стає масовою .

За законом ці рішення не є обов’язковими для суду, який розглядає кримінальну справу. Але у сучасних умовах з такими рішеннями Кулик, Насіров та інші вже майже гарантовано будуть виправдані.

Навіть якщо буде створено Антикорупційний суд, то важливі факти, які мають значення для справи будуть і надалі встановлюватись у інших судах, де кількість недоброчесних залишається критично високою, а ТОП корупціонери без проблем можуть отримувати потрібне їм рішення.

Створення справді незалежного Антикорупційного суду з суддями, які мають довіру та бездоганну репутацію є першочерговим завданням. Без цього неможливо рухатись далі. Але ми також повинні очистити від недоброчесних і звичайні суди. Інакше вони постійно будуть використовуватись для легалізації корупційних схем та уникнення покарання, навіть у Антикорсуді.

Саме тому так важливо, щоб оцінювання суддів, яке зараз проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів призвело до реального очищення, а не стало черговим фейком. Боротьба за чесні суди триває і справедливість однозначно переможе.

Оригінал публікації.