Бізнесмен, якого раніше НАБУ розшукувало за махінації з тендерами філії ПАТ «Укрзалізниця», знайшовся у Відні

Автор: Вадим Валько -

Бізнесмен, якого раніше НАБУ розшукувало за махінації з тендерами філії ПАТ «Укрзалізниця», знайшовся у Відні

6 лютого 2020 року Вищий антикорупційний суд (колегія суддів: Задорожна Л.І., Шкодін Я.В., Федоров О.В., справа № 760/10894/18) провів судове засідання у так званій справі “Укрзалізничпостачу” щодо екс-топ-менеджера "Лукойла" Олексія Біленького. У справі оголошено перерву до 17 лютого.


Нагадаємо, що за версією слідства, Біленький, який є кінцевим бенефіціаром низки підприємств групи «Інкомм» (серед яких: ТОВ «Союз-Енерго», ТОВ «Люксвен», ТОВ «Інкомм») вступив у змову з метою заволодіти коштами ДП «Укрзалізничпостач» через тендери, які вигравали його компанії. Окрім громадянства Болгарії та прописки в Софії Біленький має посвідку на проживання у Відні (Австрія).

На початку засідання захисник обвинуваченого заявив клопотання, яким просив суд постановити ухвалу про недопуск прокурора САП Віталія Кравця до судового засідання,  оскільки він не надав належні документи. Захисник вказав, що прокурором було надано службове посвідчення, в якому зазначено, що він працює в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі Генеральної прокуратури України. На сьогодні такої прокурорської інституції як ГПУ не має, а є Офіс Генерального прокурора. Крім того, на думку захисника, на підтвердження своїх повноважень прокурор має подати відповідну постанову про призначення групи прокурорів (як новий процесуальний документ Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора). При цьому сумнівів у повноваженнях Віталія Кравця як прокурора захисник не висловив.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України переведені на аналогічні посади до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (пункт 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”). Крім того, він надав наказ від 28.12.2019, яким його переведено на посаду прокурора до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора

Колегія суддів, порадившись на місці, відмовила у задоволенні клопотання. В обгрунтування свого рішення суд навів положення статті 37 КПК України, відповідно до якого визначення прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування, а у матеріалах міститься  постанова про визначення групи прокурорів, до складу якої входить прокурор Віталій Кравець. Окрім цього, суд послався на пункт 15 частини 1 статті 3 КПК України, яка визначає терміну “прокурор” (особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України "Про прокуратуру", та діє у межах своїх повноважень), а також на те, що Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України. Також головуюча звернула увагу на те, що стаття 342 КПК України не передбачає перевірку повноважень прокурора секретарем судового завдання.

Після цього суд продовжив розгляд клопотання адвоката щодо проведення судового розгляду в режимі відеоконференції за допомогою програми Skype, оскільки підзахисний знаходиться за межами України. Дане клопотання було заявлено на попередньому засіданні.

На запитання суду, чому обвинувачений Біленький не може з'явитися на судове засідання захисник заявив, що він особисто не спілкувався із підзахисним (отримує лише кореспонденцію від нього), тому причини йому не відомі. Однак його виїзд за межі України відбувся ще до пред'явлення підозри, а Біленький жодним чином не ухиляється від суду. Також захисник зазначив, що можливість процедури  проведення відеоконференції саме у такий спосіб (за допомогою програми Skype) узгоджується з нормами КПК України, за виключенням відсутності уповноваженої особи, яка б могла перевірити особу Біленького, але підтвердити,  що на зв'язку буде перебувати саме обвинувачений Біленький, зможе він сам, а також ідентифікатор користувача у Skype (ймовірно логін та пароль). Судді також зауважили, шо необхідний захищений зв'язок, а також проведення його у приміщенні відповідного суду, консульства, посольства України або уповноваженого органу країни перебування обвинуваченого (МЗС, Міністерства юстиції тощо).

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання про проведення судового розгляду по Skype, оскільки КПК України це не передбачено, а процедуру необхідно здійснювати виключно в рамках запиту про міжнародну правову допомогу. При цьому обов’язковою та виключною умовою для такого запиту має бути підтвердження поважності причин неявки обвинуваченого безпосередньо до судового засідання.

Суд видалився до нарадчої кімнати та після виходу із неї відмовив у задоволенні клопотання захисника, проголосивши короткий текст ухвали. Повний текст буде оголошено 11 лютого 2020 року.

Після цього захисник заявив нове клопотання. Цього разу він просив про проведення спеціального судового засідання із іноземною судовою установою у м.Відень, Австрія. При цьому у клопотанні не було вказано конкретну судову установу, яка має забезпечувати такий судовий розгляд. В обґрунтування клопотання захисник надав листування із своїм підзахисним, згідно з яким Біленький отримав посвідку на проживання у Австрії. Крім того, захисник повідомив, що Біленький залучив австрійських  адвокатів і просить про дистанційне судове провадження із уповноваженою судовою установою іноземної держави за допомогою процедури міжнародної правової допомоги. 

Водночас суд звернув увагу на те, що до клопотання додані документи іноземною мовою (німецькою), які не містять перекладу, тому суд не може дослідити їх зміст.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання захисника і просив суд розглянути його одночасно із клопотанням сторони обвинувачення про здійснення спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

Оскільки клопотання захисника не містило перекладу доданих до клопотання документів, суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 17 лютого 2019 року.

Нагадаємо, що раніше видання “Слово і Діло” повідомляло, що судді ВАКС вирішили, що справа їм не підсудна і звернулися до апеляційної палати з поданням про вирішення питання про направлення кримінального провадження до іншого суду. На думку колегії, Біленький не відносився до суб'єктів, справи відносно яких розглядає ВАКС. Однак 15 жовтня 2019 року апеляційна палата ВАКС залишила це подання без задоволення.

Для детективів НАБУ та прокурорів САП це кримінальне провадження – не перше з числа завершених, які стосуються участі підприємств групи «Інкомм» у тендерних закупівлях Укрзалізниці. 

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває ще дві справи щодо можливих порушень при закупівлях Державного підприємства “Укрзалізничпостач” (колегія суддів: Шкодін Я.В., Федоров О.В., Задорожна Л.І., справа № 760/6099/17 та колегія суддів: Кравчук О.О., Крук Є.В., Білоус І.О., справа № 760/15288/18). Як вважає слідство, службові особи «Укрзалізничпостачу» та ПАТ «Укрзалізниця» нібито за попередньою змовою з представниками приватних компаній групи «Інкомм» (бенефіціаром яких, за версією слідства, є Біленький) здійснили закупівлі продукції (зокрема деталей для кріплення з різьбою) для потреб «Укрзалізничпостачу» за завищеними цінами, чим завдали збитків державному підприємству в особливо великому розмірі.

Ще одними фігурантами справи є колишній народний депутат України VІІ-VІІІ скликання Валерій Іщенко, його фінансовий радник та екс-позаштатний радник Голови Адміністрації Президента України (2015–2016 рр.), ресторатор Михайло Бейлін. 20 листопада 2019 року НАБУ та САП завершили розслідування ймовірних неправомірних дій цих осіб (завдання 20 млн грн збитків ДП «Укрзалізничпостач» (з грудня 2015 року – філія АТ «Укрзалізниця») та замаху на заволодіння ще 44 млн грн) та відкрили підозрюваним та їхнім захисникам матеріали слідства для ознайомлення. Дії підозрюваних кваліфіковано за ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) КК України.

Застереження. Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.