Чергова справа щодо неподання суддею e-декларацій: Антикорупційний суд завершив допит обвинуваченої

Автор: Вадим Валько -

Чергова справа щодо неподання суддею e-декларацій: Антикорупційний суд завершив допит обвинуваченої

3 лютого 2020 року у приміщенні Вищого антикорупційного суду відбулося чергове засідання у справі про неподання електронних майнових декларацій за 2015-2017 роки, а також електронних декларацій перед та після звільнення екс-судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Зої Пономарь. Колегія суддів дослідила усі документи, які містяться в матеріалах справи, а також провела допит свідків та обвинуваченої. Наступне засідання призначено на 3 березня 2020 року. Очікується ухвалення кінцевого судового рішення.


30 жовтня 2019 року Вищий антикорупційний суд вже ухвалював обвинувальний вирок у справі ще однієї екс-судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Надії Посунся, яка теж не подала е-декларації через відмову від ЕЦП. Суд призначив їй покарання у виді штрафу в розмірі 51 000 грн  з позбавленням її права обіймати державні посади (окрім виборних) строком на один рік. Деталі щодо вказаного вироку ви можете прочитати у публікації Судового репортера. Апеляції на це рішення не подавалося і воно вже набуло законної сили. Крім того, у ВАКС зараз слухається ще одна справа стосовно іншого екс-судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Олександра Баранніка, якому теж інкримінують  умисне неподання декларацій. Наступне чергове засідання у цій справі призначено на 2 березня 2020 року. 

На початку засідання колегія суддів змінила попередньо визначений порядок дослідження доказів, спершу вирішивши допитати свідків, які з'явилися в судове засідання та перебували на відеоконференції.

Першим був допитаний свідок Дмитро Бляхарський (заступник начальника відділу господарської діяльності, матеріально-технічного забезпечення та інформаційних технологій Дніпровського апеляційного суду),  який здійснював збір та підготовку документів для забезпечення суддів ЕЦП. Щодо обставин можливого неподання обвинуваченою щорічної  декларації за 2017 рік, а також декларацій перед та після звільнення, свідок повідомив, що пропонував Зої Пономарь отримати електронно-цифровий підпис перед звільненням, однак вона відмовилася надавати копію паспорту та ІПН для його оформлення. Внаслідок цього ним, разом із двома іншими уповноваженими особами суду, було складено акт про цю відмову.

Наступною була допитана свідок Алла Санжаровська (заступниця керівника апарату Дніпровського апеляційного суду, а на момент 2016 року - начальник відділу кадрів), яка була відповідальною особою із запобігання корупції та проводила навчання для суддів щодо подання е-декларацій виключно через сайт НАЗК. Вона повідомила, що щороку  роз'яснювала суддям про порядок подання електронних декларацій та що за наслідками перевірки Реєстру декларацій у 2018 році вона не виявила щорічної декларації обвинуваченої Пономарь за 2017 рік, про що нею було направлено до НАЗК відповідне повідомлення.

Після неї була допитана Людмила Яковенко (голова ліквідаційної комісії Апеляційного суду Дніпропетровської області), яка повідомила, що також була уповноваженою особою щодо перевірки наявності декларацій суддів у Реєстрі. Зокрема, 1 квітня 2019 року вона здійснила перевірку та не виявила електронних декларацій перед і після звільнення обвинуваченої. Виявивши, що декларацій Пономарь відсутні, вона склала і направила відповідне повідомлення до НАЗК.

Останнім був допитаний Валерій Калевич (головний спеціаліст Національного агентства з питань запобігання корупції), який складав обґрунтований висновок про виявлення ознак пов’язаного з корупцією правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України стосовно Зої Пономарь як судді апеляційного суду Дніпропетровської області). Він повідомив, що про факт неподання декларацій обвинуваченою йому стало відомо з повідомлень, що надійшли з Апеляційного суду. Після виявлення відсутності декларацій, він надавав Пономарь додатковий 10-денний строк для їх подання, однак у цей строк декларацій подано не було. Крім того свідок підтвердив, що Зоя Пономарь подавала декларації за відповідні періоди у паперовій формі.

Нагадаємо, ще у листопаді 2019 року в Антикорупційному суді відбувся допит свідків стосовно епізодів неподання обвинуваченою електронних декларацій за 2015 та 2016 роки.

Завершивши допит свідків, колегія суддів продовжила дослідження документів, наявних у матеріалах справи. Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Наталя Висоцька також долучила додаткові матеріали кримінального провадження. Окрім того, суд дослідив досудову доповідь органу пробації, в якій, зокрема, було зазначено, що можливість повторного вчинення правопорушення обвинуваченою оцінена на середньому рівні, а для виправлення до Пономарь достатньо застосувати покарання, не пов'язане із позбавленням волі.

Після цього суд перейшов до стадії допиту обвинуваченої. Перед початком допиту Пономарь заявила, що усі декларації нею подавалися до НАЗК поштою,  були підписані вручну оригінальним підписом. У своїх зверненнях до НАЗК екс-суддя просила, щоб ці декларації були включені до Реєстру декларації працівниками агентства за їхніми власними ЕЦП. Вказані факти, на її думку, свідчать про відсутність бездіяльності щодо неподання декларацій, а також про відсутність будь-якого умислу в неподанні декларацій. 

Крім того Пономарь вказала, що обвинувальні акти не містять будь-яких відомостей щодо приховування майна чи зазначення нею у паперових деклараціях недостовірної відомостей, а на сайті Апеляційного суду містяться всі декларації, які вона подавала як суддя у паперовому вигляді. Також обвинувачена вказала, що з 2013 року жодних змін у її майнового стані не було. Змінювалися тільки заробітна плата (пенсія), інформація про які містилася у державних органах, що були причетні до їх виплат.

Окремо обвинувачена наголосила, що жодного Закону, який би передбачав обов'язок отримувати ЕЦП або визначав кримінальну відповідальність за неоформлеення ЕЦП не існувало та не існує, а відмова від оформлення ЕЦП була неї здійснена у 2013 році, задовго до введення в дію електронного декларування для державних службовців.

Екс-суддя вказала, що необхідність обов’язкового оформлення ЕЦП для подання електронної форми майнових декларацій порушувало її особисті немайнові права, що тісно пов’язані з особою,  а збирання персональних даних без згоди особи не допускається. Відсутність альтернативного права подавати декларацію у паперовій формі з подальшим внесенням відповідних відомостей до електронного реєстру уповноваженим працівником НАЗК є грубим порушення вимог статті 22 Конституції України. 

Крім цього Пономарь зазначила, що повідомлення про підозру було вручено їй із порушенням КПК. Зокрема повідомлення щодо судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником, а в даному випадку підозра втручалася прокурором САП Висоцькою. Також обвинувачена зазначила, що до дисциплінарної відповідальності за інкриміноване їй правопорушення її не притягували.

Також обвинувачена Пономарь послалася на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/3265/17 щодо порядку оформлення “паспорту-книжечки”, яка є зразковим рішенням. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду відзначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних. При цьому, технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

На питання прокурора САП Висоцької в ході допиту обвинувачена повідомила, що була ознайомлена з порядком подання електронних декларацій, а її розписки, що містяться у матеріалах справи, відповідають дійсності. Однак вона не бажала надавати копію паспорту і коду для виготовлення ЕЦП, тому що документи, які видаються від її імені, можуть бути підписані виключно оригінальним ручним підписом, оскільки підпис особи - це фактично відтворення її ПІБ, що є особистим немайновим правом особи. Примушування таким чином до оформлення електронно-цифрового підпису фактично було порушенням її права на приватне життя.

На запитання колегії суддів Пономарь відповіла, що була не готова надавати персональні дані саме для виготовлення ЕЦП. НАЗК самостійно розробив порядок подання електронних декларацій, який не відповідає статті 22 Конституції України, і Агентство повинно було, в першу чергу, керуватися Конституцією для створення альтернативного способу подання особою декларацій, без необхідності оформлення електронно-цифрового підпису.

Також екс-суддя підтвердила, що оформлювала ЕЦП включно до 2012 року. Однак у зв’язку із прийняттям Закону України “Про захист персональних даних” і безліччю прогалин у практиці його застосування, вирішила скористатися своїм правом на відмову від надання згоди на обробку її персональних даних, оскільки не хотіла, щоб її ПІБ мав закодований вигляд і міг бути використаний кіберзлочинцями. 
Заробітну плату екс-суддя отримувала через касу бухгалтерії суду, а довічне грошове утримання - через відділення Укрпошти. Крім того, як приклад прогалин у практиці застосування Закону України “Про захист персональних даних”, Пономарь навела ситуації, коли вона раніше не надавала згоди на їх обробку і була обмежена у можливості оплати в банку за автомобіль, сплаті комунальних послуг тощо.

Пономарь також підтвердила, що їй надсилали повідомлення від НАЗК щодо надання додаткового 10-денного строку на подання електронних декларацій. Відповідаючи на запитання суддів щодо того, чи зверталася вона із конституційною скаргою до КСУ, екс-суддя відповідал негативно, оскільки вважала, що існуючих державних органів достатньо для вирішення цієї проблеми і захисту її прав. Окремо суддя зазначила, що небажання оформлювати нею електронно-цифровий підпис не пов'язано із релігійними поглядами чи переконаннями, а стосується виключно її особистих немайнових права, зокрема права на прізвище, ім’я та по батькові.

Нагадаємо, за версією слідства, екс-суддя апеляційного суду Дніпропетровської області Зоя Пономарь, будучи суб’єктом декларування, умисно не подала електронні декларації за 2015-2017 роки, а також декларації перед та після звільнення, подання яких передбачено Законом України «Про запобігання корупції», чим було порушено вимоги зазначеного Закону. На підготовчому засіданні колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання обвинуваченої щодо закриття справи. Пономарь вказувала, що не вбачає в своїх діях складу злочину, оскільки у нас не передбачена відповідальність за відмову від оформлення електронно-цифрового підпису. Оскільки вона не оформлювала ЕЦП, то й подати е-декларацію не могла. Крім того екс-суддя зазначила, що  подала декларації до Національного агентства з питань запобігання корупції у паперовому вигляді і наполягала на тому, що фактично її обвинувачують у відмові від отримання електронного цифрового підпису та за подання паперової форми декларації, а не електронної.

Застереження: Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.